2. РОЗРАХУНОК РІВНОВАЖНИХ СКЛАДІВ ГАЗОФАЗНИХ РЕАКЦІЙ.
Розглянемо оборотну
гомогенну реакцію, механізм якої включає одну елементарну оборотну стадію з
стехіометричним рівнянням загального вигляду (1.8) де ,
,
та
- стехіометричні
коефіцієнти при відповідних компонентах;
,
- константи швидкості
прямої та зворотної реакції, відповідно.
Згідно закону діючих мас
(встановлено в 1865р. М. М. Бекетовим, а в 1867р. вираженим математично
Гульбергом і Вааге) швидкості прямої та оборотної
реакції
в момент хімічної
рівноваги рівні. Тобто, результуюча швидкість оборотної реакції (1.1) дорівнює
0.
,
(2.1)
де ,
,
та
- рівноважні концентрації.
З умови
(2.1) вираз для закону діючих мас –“закон рівноважних концентрацій”.
, (2.2)
де - константа
рівноваги.
З виразу (2.2) випливає, що константа рівноваги не залежить від концентрації,
так як зміна концентрації одного з компонентів викличе такі зміни всіх інших
речовин, що збереже своє числове
значення.
Для газофазних реакцій константу рівноваги виражають через парціальні тиски:
. (2.3)
В відповідності з
рівнянням Менделєєва – Клапейрона маємо:
,
де - зміна числа молів
газофазних реагентів в результаті реакції.
Константу рівноваги виражають
також через відношення мольних часток учасників реакції
чи через число молів компонентів :
.
Для реальних систем
константу рівноваги виражають через летучості
чи активності
. Для реакції (1.1)
,
.
Розрахунок констант рівноваги та
проводиться з
використанням рівнянь:
ізобари Вант – Гоффа
(, (2.4)
ізохори Вант – Гоффа
, (2.5)
та ізотерми Вант – Гоффа
. (2.6)
В
рівняннях (2.4) – (2.6) - стандартна енергія Гіббса,
- стандартний
тепловий ефект реакції і
- зміна внутрішньої
енергії.
Для
підрахування використовують
залежність:
.
Тепловий
ефект реакції при заданій
температурі визначається за рівнянням Кіргофа:
Зміну ентропії реакції при заданій температурі визначаємо
із:
.
Стандартні
значення ,
та
під час ХР (при
стандартних умовах – температурі 25°С та тиску 0,1 МПа) розраховують як різницю
між сумами стандартних значень для продуктів (індекс “штрих”) та
початкових речовин (індекс “два штриха”):
(2.7)
,
де - число молів
реагенту
в стехіометричному
рівнянні.
Залежність теплоємкості суміші від температури для газофазних реакцій:
,
в якій приріст ,
,
та ін. знаходиться
аналогічно (2.7) з рівнянь, які описують мольну теплоємність реагенту
.
(2.8)
Значення коефіцієнтів в (2.8) і ,
,
в [9] і
додатку В. Крім того, в додатку В наводиться залежність для розрахунку констант
рівноваги найважливіших хімічних реакцій при
МПа.
(2.9)
де - параметри стану рівноважної
суміші.
Підставляючи
(2.9) в (2.3), одержимо:
(2.10)
Виразимо через рівноважну
ступінь перетворювання одного з реагентів, наприклад
:
(2.11)
де - початкові кількості
компонентів. Вводячи в рівняння (2.11) характеристику рівноваги
(2.12)
після додавання рівнянь
(2.11) одержимо кількість рівноважної суміші:
(2.13)
З (2.13) об`єм
рівноважної суміші в (2.10)
де - об`єм 1 моля газу при заданих температурі T і тиску P
(2.14)
Після введення в систему(2.11) характеристики рівноваги (2.12), рівняння (2.11) приймуть однотипний вигляд:
(2.15)
Підставивши
(2.15) в (2.10) одержимо:
Тобто
обчислення і відповідно
з (2.12) зводиться до
визначення кореня функції:
(2.16)
Враховуючи, що точне рішення (2.16) можливе лише тоді,
коли воно буде квадратичним або кубічним рівнянням, то для його рішення в
загальному вигляді використаємо числовий метод. Наприклад, одним з найбільш
розповсюджених ітераційних методів є метод Ньютона. В цьому методі пошук
рішення виконується за
формулою
де - номер ітерації,
та
- відповідно значення
функції (2.16) та її похідної:
Приймаємо критерій збіжності методу:
Якщо - метод розбігається.
Максимальне припустиме число ітерацій обмежуємо до
Після досягнення умови
підраховуємо по
(2.14) і (2.15) рівноважний об`єм та склад реакційної суміші, а по (2.9) –
рівноважні парціальні тиски компонентів суміші.
Рівноважні молярні частки компонентів
визначаємо з відношення:
(53)
а перевірку роботи програми проводимо шляхом порівняння розрахунковим, по
(2.3), значенням константи рівноваги , та його заданим значенням.
Розробка алгоритму і програми розрахунку.
I, J – номерa компонентів: 1 – A, 2 – B, 3 – R, 4 – S;
II – номер ітерації;
J – номер функції FU(J);
N – стехіометричні коефіцієнти a, b, r, s;
A –
вихідна кількість компонентів Ni0;
B – рівноважні кількості компонентів Ni*;
P – рівноважні парціальні тиски компонентів Pi*;
C – рівноважні молярні частки компонентів ni*;
RP – задане значення константи рівноваги Kp;
VM – Vm;
T – температура;
X – характеристика рівноваги X;
NDELT – різниця стехіометричних коефіцієнтів Dn;
V0 – об’єм вихідної суміші V0;
V – об’єм рівноважної суміші V;
ITMAX – найбільше число ітерацій, »20;
CV – заданий критерій сходження, »10-4;
DV – заданий критерій розходження »106;
DX – f(X)/f¢(X);
F0 – f(X);
DF0 – f¢(X);
REL ‑ критерій сходження f(Xi)/f¢(Xi)/Xi;
FU(1)...FU(4) – функції виду (Ni0 ± ViX)
Vi;
FU(5)...FU(8) – функції виду (Ni0 ± ViX)
Vi-1;
IPR – показник степені в FU(1)...FU(8);
BASE – вираз виду (Ni0
± ViX) в підпрограмі FUNC;
CALCPR –
розрахункове значення KPрас.:
Рис. 2.1. Блок-схема машинного алгоритму для
розрахунку рівноваги хімічної реакції
Рис. 2.1. Блок-схема машинного алгоритму
для розрахунку рівноваги хімічної реакції (продовження)